Будова меча

Клинок меча — це вся сталева частина від хрестовини до вістря. Єдина деталь, якої не замінити так, щоб не вийшов інший меч.

Клинок не плаский. У перерізі він буває сочевицеподібний, ромбічний або шестикутний, а товщина його спадає до вістря. Саме це звуження вирішує, чи меч ріже, чи коле — і чи здається в руці легким, чи тягне вперед.

Поздовжнє заглиблення, що біжить серединою клинка — залежно від типу від половини його довжини майже до вістря. Це не жолоб для крові: ця легенда не має нічого спільного з ремеслом.

Дол забирає масу звідти, де вона не працює, тобто із середини перерізу, і лишає матеріал біля лез. Меч стає легшим, а не слабшим. Той самий принцип, що у двотаврі.

Колюче закінчення клинка. За його формою меч датувати найлегше: що пізніший тип, то гостріше звужене вістря.

Це не мода, а відповідь на обладунок. Коли пластина витіснила кольчугу, удару перестало вистачати й почали шукати шпарини — а для цього потрібне вістря, тверде, як шило.

Поперечка між клинком і руків'ям. Хрестовина меча захищає долоню й дозволяє перехопити зброю супротивника у в'язанні.

Коротку хрестовину знали вже римські спати й вікінзькі мечі; переломом було її видовження в XI столітті. Долоня нарешті могла вийти перед лінію щита — жодна інша деталь не змінила фехтування так сильно. Переріз буває вісімковий або прямокутний, рамена прямі, звужені чи вигнуті до клинка.

Дерев'яне осердя, насаджене на хвостовик, крите шкірою й обмотане ремінцем або дротом. Руків'я меча — частина, що зношується найшвидше й найчастіше підлягає заміні.

Саме його довжина, а не довжина клинка, визначає назву типу: одноручний, півторачний чи дворучний.

Противага, розклепана на кінці хвостовика. Яблуко меча зсуває точку рівноваги ближче до долоні — без нього навіть легка зброя тягнула б руку вперед.

Форма буває датувальною ознакою не гіршою за вістря: диск, бразильський горіх, багатолопатеве вікінзьке яблуко, зрізаний конус. Оукшотт збудував на них окрему типологію.

Продовження клинка, сховане в руків'ї, завершене заклепкою, розплесканою на яблуці. Єдина частина, якої не видно й від якої залежить, чи меч узагалі тримається купи.

У доброї конструкції хвостовик проходить крізь усе руків'я. Мечі зі вкороченим хвостовиком, вклеєним у держак, тріскають саме в цьому місці при першому сильнішому ударі — і тому не годяться ні до чого, окрім висіння на стіні.

Дерев'яне осердя, обшите шкірою, зі сталевим наконечником на кінці та окуттям гирла. Піхви для меча захищають лезо й слугують для перенесення, але не для зберігання.

Шкіра тримає вологу й містить дубильні речовини, тож меч, тримати місяцями в піхвах, роз'їдається саме там, де цього не видно.